Кохана, я просто хлопчина з сіренького міста.
На річці мене не знімали у стрічці.
В татка маленька хатина. Я зовсім не знаю, як треба —
Потреби бувають невелички, але за для тебе, для тебе…
Але за для тебе…
Злечу аж до неба, де зорі такі, як ти любиш — яскраві.
Несу тобі їх у долонях, а раптом вподобаєш, скажеш:
Ти в мене найкращий, ти здатен! З тобою щаслива,
Одразу мільйонами пострілів свята. Салютами вдарять гармати.
Без тебе цей світ піт і втоми — ні сісти, ні впасти нема де.
Без тебе не затишно вдома — бабла, застави, засади.
Шукав тебе всюди, ти ж поруч. Де б тільки не був — все з тобою.
Не дай тобі, Господи, горя. […]
Лети, аж до неба, де зорі такі, як ти любиш — яскраві
Несу тобі їх у долонях. А раптом вподобаєш, скажеш:
Ти в мене найкращий, ти здатен! З тобою щаслива,
Одразу мільйони пострілів свята. Салютами вдарять гармати.