Снилось менi — я на конi скакав.
Довго блукав-шукав, та й до дому доскакав.
Став i стою, серденько б’у моу.
Батько виходить мiй, подививсьoi
пiшов собi.
Собака заскуляв, я його взяв та й вiдпустив,
Вiн кудись побiг та й принiс щось таке у ротi.
Чууться менi, що хтосьoiде, та й стало так сумно,
Ледве не заплакав.
Виходиш ти, уся така бiла, волосся розхристане.
Тодi тебе я запитав.
Хочу щось казати — слова у горлi застряють,
Нiчого не можу казати. Та ти менi кажеш:
«Любий ти мiй, важко менi самiй.
Ти не питай мене, що хотiв ти запитать».
Ввiйшов у лiс, лiг пiд дерево i заснув.
Скiльки спав, — не пам’ятаю, а як прокинувся
, так i встав.
Бачу, одежа на менi така дивна, чудна,
Що на очi комусь казатись соромно.
Виходиш ти, уся така бiла, волосся розхристане.
Вийшла i кажеш:
«Любий ти мiй, серце болить моу,
Чуу, з тобою щось препогане трапилось».
Снилось менi — я на конi скакав.
Довго блукав? — не знав, та уночi хтосьoреготав.